add share buttons

Анатолій Білошицький

Анатолій Білошицький

Анатолій Білошицький народився в м.Коростень18 жовтня 1950 року.
У 1972 році закінчив Житомирське музичне училище ім. В. С. Косенка. 1972-1973 – викладач класу баяна Коростенської музичної школи, керівник оркестру баяністів, естрадного оркестру Міського будинку культури. У 1978 році А. Білошицький закінчує з відзнакою оркестровий, а у 1981 році – композиторський факультет (дипломна робота – Симфонія для великого симфонічного оркестру) Київської державної консерваторіі ім. П. І. Чайковського( клас баяна В. Панькова, диригування Ю. Тарнопольського, композиції А. Коломійця). Перші баянні твори було написано А. Білошицьким в 1972 р., останній твір Концерт для фортепіано та оркестру – в 1994 році. Клавір двох частин концерту для фортепіано був завершений композитором за чотири дні до смерті.
У 1978-1987 роках працював викладачем та керівником оркестру народних інструментів у Київському музичному училищі ім. Р. М. Гліера. У 1987-1994 – викладач, старший викладач (1989), в.о.доцента (1994) класу диригування та інструментування Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського (у 1988-1989 — художній керівник та диригент оркестру народних інструментів), а з 1994 — диригент Національного духового оркестру України.
За роки роботи у Київському музичному училищі ім. Р. М. Гліера та Київській Державній консерваторії ім. П. І. Чайковського А. Білошицьким підготовлено 11 концертних програм, з якими диригент виступив у 28 концертах. Більшість творів вітчизняної та світової класики було оркестровано для колективів народних інструментів самим А. Білошицьким.
Член Спілки композиторів України (1986).
Помер А. В. Білошицький 18 жовтня 1994 року — в день свого народження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року Коростенській музичній школі присвоєно ім’я А. В. Білошицького.
Автобіографія
Я, Білошицький Анатолій Васильович, народився 18 жовтня 1950-го року у місті Коростені, Житомирської області в родині залізничника. Мій батько, Білошицький Василь Олександрович, 1924-го року народження, працював машиністом вуглепідйомного крану у паровозному депо Коростеньського відділення Південно-Західної залізниці. Він помер у 1966-му році, коли мені було 16 років. Мати, Білошицька Катерина Михайлівна (дівоче прізвище Кондренко), працювала у той час секретарем народного суду Коростеньського району Житомирської області. В даний час – на пенсії. Моя сестра Білошицька (зараз Бітюкова) Валентина Василівна, 1954 року народження живе і працює в даний час у місті Нижнєвартовську.
У 1957 році я розпочав навчання в середній школі, а в 12 років почав займатися по класу баяна і в дитячій музичній школі … Так само, як і більшість моїх однолітків, брав участь у шкільній самодіяльності: грав у духовому оркестрі, оркестрі народних інструментів, співав у хорі і акомпанував йому, керував естрадним оркестром.
У 1967 році брав участь у конкурсі виконавців дитячих музичних шкіл… Мені було присуджено перше місце в області серед баяністів, і я брав участь у заключному турі конкурсу у місті Києві. У цьому ж, 1967-му році закінчив середню та музичну (з відзнакою) школи і вступив до ІІ го курсу Житомирського музичного училища ім. В.С. Косенка по класу баяна.
У жовтні 1968 році був призваний до війська… Брав участь у художній самодіяльності: керував естрадним оркестром, акомпанував танцювальному колективу. Закінчив службу в 1970-му році у військовому оркестрі в/ч 11603 міста Овруча, Житомирської області. Після демобілізації повернувся до Житомирського музичного училища…
У 1972 році закінчив з відзнакою училище і працював протягом року викладачем класу баяна у Коростенській дитячій музичній школі, керував естрадним оркестром міського Будинку культури.
У 1973-му році вступив до Київської державної консерваторії на оркестровий факультет по класу баяна. У студентські роки брав участь у громадському житті консерваторії: обирався головою студентської ради, головою комітету профспілки, головою посту народного контролю, входив до складу партбюро консерваторії.
У 1977-му році брав участь у Республіканському конкурсі на кращий твір для народних інструментів. Моя Друга сюїта для баяна була відмічена премією.
У 1978-му році закінчив з відзнакою оркестровий факультет Київської державної консерваторії (по класу баяна в.о.проф. Панькова В.С., по класу диригування в.о.проф. Тарнопольського Ю.І.), мені була надана рекомендація до асистентури-стажування з диригування. Цього ж року мене було переведено на композиторський факультет Київської консерваторії, який закінчив у 1981-му році по класу в.о. проф. Коломійця А,О. (дипломна робота – Симфонія № 1 для великого симфонічного оркестру).
З 1978 року почав працювати викладачем Київського музичного училища ім. Р.М. Гліера, а з 1981-гороку – викладачем інструментування та диригування (погодинно) на кафедрі народних інструментів Київської консерваторії.
В 1983 році став переможцем Республіканського конкурсу на кращий твір для оркестрів і ансамблі народних інструментів.
В даний час одружений. Моя дружина, Білошицька Ольга Леонідівна (дівоче прізвище Найбич), працює інженером технічного відділу… Мінлегпрому УРСР. Ми маємо двох дітей.
10 / XII. 1984. Білошицький
Творчий доробок:
для великого симфонічного оркестру:
• Симфонія № 1 (1981);
• Сюїта «З глибини віків» (1983);
• Симфонія № 2 (1984);
• Концерт для фортепіано з оркестром «Concerto romantico» (1994, після смерті Анатолія Білошицького Євген Станкович зробив інструментування концерту для симфонічного оркестру, Анатолій Дубина – для оркестру народних інструментів);
для баяна:
• Три характерні віртуозні етюди (1977);
• 4 сюїти : №2 «Романтична» (1977), «Пори року» (українська дитяча сюїта) (1985), №3 (іспанська) «З поэзії Ф.Г.Лорки»(1992), No 4 «З глибин віків» (шість мініатюр) (1992);
• 3 партити (1985, 1987, 1988);
• В іспанському стилі. Концертний триптих (1992);
• Л.Рід-А.Білошицький Вальс. Концертна транскрипція (1993);
• На теми Джорджа Гершвіна. Фантазія-каприччо (1993);
• Дві імпровізації в стилі джаз-ретро (1994).
для інших інструментів:
• п’єси та інструментування для естрадного, духового, «народного» оркестрів ;
• «Легенда» для скрипки і оркестру народних інструментів (1978);
• «Пори року». Концертна сюїта для ансамблю народних інструментів (1982);
• «В наслідування іспанському». Концертний триптих для домри і фортепіано (1987);
• «Місячна ніч». Ноктюрн-поема для балалайки з фортепіано (1987);
• п’єси для фортепіано, гітари;
• етюди для домри;
• обробки народних пісень і танців для хореографічного ансамблю;
• музика до радіовистави;
• пісні